Однією з проблем приморських міст України і, зокрема, — Миколаєва, є зерновози на міських дорогах та трасах, що розташовуються поблизу міста.

Проблема ця усім відома, і не може знайти рішення вже багато років.

Скажемо відверто, ніхто із зацікавлених сторін її не зможе вирішити самостійно. Вирішуватися вона може лише в тісній взаємодії всіх зацікавлених структур:

  • державної та місцевої влади;
  • зернотрейдерів;
  • автодору;
  • автоперевізників;
  • зернових терміналів, на які везуть зерно;
  • фермерів, які його відвантажують.

Ми спеціально не помістили до цього списку водіїв. І поясню, чому. Незважаючи на те, що саме на них більш спрямований весь негатив місцевих жителів, якраз водії насправді найменше зацікавлені в чергах машин, яким ніде стати. Саме вони іноді цілодобово простоюють у них, причому без пристойних умов: ні тобі поїсти, відпочити, сходити в туалет тощо. І саме вони найменше впливають на вирішення цієї проблеми. Водій взяв вантаж у точці «А» й мусить доставити його в точку «Б» у той час, який йому вказали. Він звичайний найманий працівник.

Насправді ця проблема не вирішується лише одним якимось способом. Ані поліція, ані місцева влада її самостійно не можуть вирішити.

Вона випливає як наслідок багатьох інших проблем і чинників нашого реального життя. Українське зерно має попит у світі, його хочуть купити, і його будуть везти через приморські міста до портів.

Якщо раніше фермери часто продавали зерно прямо з поля й потік машин у припортові міста був більш сезонним, то сьогодні фермери та зернотрейдери більшу частину намагаються зберегти на елеваторах та продати зерно на піку цін. Отже, потік машин «розтягується» на весь рік.

На нашу думку, найбільш реальними шляхами вирішення цієї проблеми є кілька принципових підходів:

  1. Підхід, що використовується компанією Нібулон, яка збирає зерно на своїх елеваторах, розташованих уздовж рік і вивозить баржами для перевалки на морські судна. Отже, він реально береже дороги, зменшує трафік машин містом, транспортне плече для автотранспорту і, зрештою, знижує собівартість своєї продукції.
  2. Будівництво обхідних маршрутів та доріг на термінали та порти без використання міських вулиць. Зрозуміло, що цей підхід не завжди можливий із виключно географічних причин, і його виконання дороге, і не таке швидке, як усім хотілося б. Хоча потрібно віддати належне, і в Миколаєві, і в Одесі такі проекти реалізуються.
  3. Створення терміналами накопичувальних майданчиків для концентрації машин на них, а не вздовж трас та міських вулиць. Цей варіант використовують практично всі порти та термінали і він реальний, але, на жаль, лише частково зменшує скупчення зерновозів уздовж трас. Їхньої «потужності» не вистачає для того, щоб вмістити всіх бажаючих. Ще одним їх мінусом стає варіант, коли до терміналу є кілька під’їздів з різних боків і не всім машинам зручно заїжджати у вказаний накопичувач з тієї причини, що доводиться робити великий гачок. Водії в такому разі часто кооперуються, ставлять машини на дорозі у зручному їм місці, і один з них їде на таксі в накопичувач для реєстрації там усіх машин та їх ТТН. До того ж на багатьох накопичувачах не лише послуги, а й іноді навіть сама стоянка, платні, а водії не завжди готові платити. Вантажівки все одно «безкоштовно» стоять вздовж доріг і чекають своєї черги на в’їзд у термінал.

Хочеться запропонувати всім зацікавленим сторонам ще одне вирішення цієї проблеми.

На нашу думку, створення накопичувачів це грамотний, але не до кінця доопрацьований підхід.

Адже суть проблеми величезного скупчення машин якраз і полягає в тому, що всі вони їдуть в одну точку одночасно! Чому? Та тому, що на зернових терміналах жива черга за принципом «Хто перший встав, того першого і обслужили». Усі знають, що чим раніше він приїде, тим швидше його можуть обслужити.

На сьогодні всі намагаються організувати і розв’язати проблему з машинами, що вже приїхали. А вирішувати треба принципово по-іншому — не з тими, хто вже приїхав, а з тими, хто збирається їхати! Потрібно організувати роботу так, щоби машини приїжджали не всі одночасно, не тоді, коли хочуть і створювали чергу, а тоді, коли точно знають, що термінал обслужить їх без тривалого очікування і вони відразу поїдуть додому. Електронна черга заїзду машин на кожному терміналі — ось, на нашу думку, один із підходів, який спільно з використанням накопичувачів дозволить вирішити цю проблему.

Той, хто хоче здати зерно на конкретному терміналі, записується заздалегідь у чергу. У цьому випадку диспетчер терміналу розуміє, хто, коли, скільки і яку продукцію хоче до нього привезти і спокійно планує свою роботу, а постачальники зерна та водії знають час, коли їх обслужать без тривалого порожнього простою.

Якщо термінал, наприклад, обслуговує 150 машин на добу — ці 150 машин у будь-якому випадку приїдуть до нього. Але тільки ці 150 і рівномірно упродовж доби, а не 300 машин усіх охочих влаштовуватимуть «товкучку» на під’їзді до порту або терміналу. Ну, скажіть, навіщо терміналу збирати 300–500 машин, якщо він реально здатен обробити лише 150 за добу. Він би й радий організувати планомірність заїзду, але не може, бо сам не керує зерновозами. А використовуючи електронну чергу, він починає керувати цим процесом.

Кожен водій розуміє, що коли він приїде в заздалегідь обумовлений час під ворота зернового терміналу, то без жодного тривалого очікування заїде на термінал, здасть зерно і спокійно поїде назад. Він не безцільно простоюватиме вздовж траси або в накопичувачі, а краще поїде в наступний рейс заробляти гроші, або, нарешті, — відпочивати додому. Адже будь-який перевізник заробляє більше під час перевезення вантажів, а не під час простою.

І якраз у цій схемі накопичувачі, уже створені терміналами, виконуватимуть свою функцію набагато краще. Їхньої пропускної спроможності вистачить, щоб всі машини, що приїжджали, вмістилися.

Накопичувачі однозначно потрібні та корисні. Завжди будуть машини, які приїдуть раніше запланованого часу або приїдуть здавати зерно без попередньої домовленості («на удачу») і їм потрібно десь чекати свого часу.

Найцікавіше, що термінали, що особливо практикують прямий спосіб перевантаження зерна з вагонів на корабель, використовують подібний підхід для залізничних складів, коли планують їх подання прямо до приходу судна. Не кажучи вже про варіант, коли заздалегідь готуючись до завантаження на судно, вони планують і подачу складів для збору всієї необхідної партії зерна для нього. Адже у випадку із залізницею в якості накопичувача виступає припортова станція, а вона не безрозмірна і платити там за простій вагонів потрібно багато.

Зрозуміло, що не все так просто і з електронною чергою, яка не вирішить усіх проблем. У цій статті було запропоновано лише сам підхід без розмови про різні деталі. Зрозуміло, що кожен термінал має свої нюанси та особливості. Будуть ті постачальники та водії, хто згоден записатися в чергу і не чекати просто так і ті, хто все одно поїде «на удачу» і чекатиме на накопичувачі своєї «живої» черги.

Вирішила ж наша мерія питання із записом в електронну чергу в центрі адміністративних послуг та в лікарнях до лікаря. Звикли ж громадяни записуватися заздалегідь і не штурмувати кабінети чиновників. Так, і там є свої плюси та мінуси, є проблеми та міська влада намагається їх вирішити.

Чому ж не можна вирішити цивілізовано ситуацію із зерновозами? Тим більше що ТОВ «Арт Порт» пропонує її вирішити з використанням своїх напрацювань, про які більш детально можна почитати у статті «Арт:Черга» та інші продукти ТОВ «Арт: Порт» як засіб залучення поклажодавців на елеватор.